Шлюбний договір: що можна прописати, як укласти та зразок

Шлюбний договір

Ще кілька років тому шлюбний договір для багатьох здавався чимось незвичним і навіть зайвим. Тому більшість пар просто не бачили сенсу щось додатково оформлювати.

Зараз ставлення поступово змінюється. Змінюється саме життя, сімейні відносини та ставлення людей до власних фінансів. Подружжя разом купує квартири й автомобілі, бере кредити, вкладає гроші в ремонт, відкриває бізнес. І цілком природно, що разом із цим виникає бажання заздалегідь домовитися про важливі речі та убезпечити себе від проблем у майбутньому.

Адже ситуація, коли «ми про це навіть не думали», на практиці трапляється доволі часто. Наприклад, подружжя купило квартиру, частину грошей вклав один із партнерів, частину  інший, а ще частину взяли в кредит. Поки в сім’ї все добре, питання про те, кому що належить і хто відповідатиме за борг, може взагалі не виникати. Але якщо обставини змінюються, домовлятися про це вже значно складніше.

Саме тому шлюбний договір  це не обов’язково історія про недовіру чи підготовку до розлучення. Люди просто хочуть домовитися про майнові питання тоді, коли між ними нормальні стосунки, а не з’ясовувати їх уже під час конфлікту.

У цій статті  мирозберемо, що таке шлюбний договір, хто може його укласти, що в ньому можна прописати, а які умови включати не можна, як його оформити та коли він починає діяти. Також окремо поговоримо про квартири, кредити, бізнес, сімейні витрати та інші майнові питання. А щоб було зрозуміліше не лише в теорії, наприкінці наведемо приблизний зразок шлюбного договору та пояснимо, на що звернути увагу перед його підписанням.

Що таке шлюбний договір простими словами

Шлюбний договір – це домовленість між майбутнім або вже одруженим подружжям про майнові питання. У ньому можна визначити, кому належатиме майно, як розподілятимуться витрати та які майнові правила діятимуть під час шлюбу або після його припинення.

У побуті часто використовують назву «шлюбний контракт», але офіційний термін у Сімейному кодексі України саме «шлюбний договір».

Такий договір регулює майнові, а не особисті відносини. Тобто домовитися про квартиру, гроші чи сімейні витрати можна, а прописати, хто має готувати вечерю, прибирати вдома чи як поводитися у стосунках, ні.

Хто і коли може укласти шлюбний договір

Укласти шлюбний договір можуть:

• наречені, які вже подали заяву про реєстрацію шлюбу;
• подружжя, яке вже перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі.

Якщо шлюбний договір до реєстрації шлюбу укладає неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Договір сторони підписують особисто. Укласти його через представника за довіреністю не можна.

Якщо пара просто проживає разом, але офіційно шлюб не зареєструвала і заяву на його реєстрацію не подала, укласти саме шлюбний договір вона не може. Майнові питання в такому випадку регулюються іншими способами. Детальніше про це можна прочитати на сторінці «поділ майна у цивільному шлюбі».

Як оформити шлюбний договір

Щоб оформити шлюбний договір, варто пройти кілька основних кроків:

1. Визначити мету договору. Подружжю варто спочатку обговорити, які саме питання вони хочуть врегулювати: майно, житло, кредити, сімейні витрати, бізнес чи інші майнові зобов’язання.
2. Зібрати інформацію про майно та зобов’язання. Варто підготувати дані та документи щодо нерухомості, автомобілів, кредитів, бізнесу та іншого майна, якого стосуватиметься договір.
3. Підготувати індивідуальний текст договору. Умови краще прописувати під конкретну ситуацію, а не просто копіювати готовий шаблон з інтернету.
4. Перевірити умови для обох сторін. Перед підписанням важливо переконатися, що кожен розуміє зміст договору, погоджується з ним, а його умови не ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
5. Звернутися до нотаріуса. Шлюбний договір укладається у письмовій формі та обов’язково нотаріально посвідчується.
6. Особисто підписати договір. Обидві сторони мають особисто підписати документ у нотаріуса. Після нотаріального посвідчення кожна сторона отримує свій примірник договору.

Які документи можуть знадобитися

Точний перелік документів залежить від змісту шлюбного договору та конкретної ситуації. Зазвичай можуть знадобитися:

• паспорт або ID-картка обох сторін;
• РНОКПП;
• свідоцтво або витяг про шлюб, якщо він уже зареєстрований;
• підтвердження подання заяви про реєстрацію шлюбу, якщо договір укладають наречені;
• документи на квартиру, будинок, автомобіль чи інше майно, про яке йдеться у договорі;
• документи щодо кредитів та інших фінансових зобов’язань, якщо вони враховуються в умовах договору.

Перед візитом краще уточнити перелік безпосередньо у нотаріуса, оскільки залежно від умов договору можуть знадобитися додаткові документи.

Коли шлюбний договір набирає чинності і скільки діє

Тут усе залежить від того, коли саме пара вирішила укласти шлюбний договір.

Якщо його укладають наречені ще до весілля, сам факт підписання договору не означає, що він одразу починає діяти. Він набирає чинності у день офіційної реєстрації шлюбу. Тобто договір можна підготувати та посвідчити у нотаріуса заздалегідь, але його умови почнуть діяти лише після того, як пара офіційно стане подружжям.

Якщо ж договір укладають чоловік і дружина, які вже перебувають у шлюбі, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

Щодо строку дії, тут сторони мають певну свободу. У договорі можна встановити загальний строк, наприклад на 5, 10 років або на весь період шлюбу. Також для окремих умов можна передбачити свої строки.

Більше того, деякі положення можуть продовжувати діяти навіть після розлучення. Наприклад, це можуть бути домовленості щодо утримання одного з колишнього подружжя або певні майнові зобов’язання. Головне, щоб у самому договорі було чітко прописано, які саме умови продовжують діяти та протягом якого часу.

Тому розлучення не завжди автоматично означає, що абсолютно всі положення шлюбного договору втрачають силу. Саме для цього ще під час його складання варто продумати не тільки правила на період шлюбу, а й те, що має відбуватися з окремими домовленостями після його припинення.

Що можна прописати у шлюбному договорі

Шлюбний договір дає подружжю можливість самим домовитися про багато майнових і фінансових питань. Причому це стосується не тільки того, що буде з майном у разі розлучення. У договорі можна визначити правила, які діятимуть і у звичайному сімейному житті.

Наприклад, можна прописати, яке майно залишатиметься особистою власністю кожного, а яке буде спільним. Це особливо актуально, якщо до шлюбу хтось уже має квартиру, автомобіль, значні заощадження або бізнес. Для майна, яке подружжя придбає вже у шлюбі, можна встановити інший режим або заздалегідь визначити частки.

Окремо можна домовитися про користування житлом. Наприклад, якщо квартира належить одному з подружжя, у договорі можна визначити умови користування нею другим із подружжя, а також що відбуватиметься з таким користуванням після розлучення.

Можна врегулювати й сімейні витрати: хто і в якому обсязі бере участь в оплаті житла, комунальних послуг, великих покупок та інших спільних витрат.

Ще одне важливе питання це кредити та борги. Подружжя може домовитися між собою, хто нестиме певні фінансові зобов’язання. Але така домовленість сама по собі не змінює прав банку чи іншого кредитора. Якщо, наприклад, позичальником перед банком є чоловік, положення шлюбного договору не означає автоматичної заміни боржника перед банком.

Також у договорі можна передбачити умови, пов’язані з бізнесом, корпоративними правами та доходами, визначити майнові правила на випадок розлучення, а за певних умов і порядок утримання одного з подружжя.

Окремі домовленості можуть стосуватися майнових обов’язків батьків щодо дітей, наприклад участі у витратах на навчання, лікування чи розвиток дитини. При цьому шлюбний договір не може зменшувати права дитини, гарантовані законом.

У шлюбному договорі можна заздалегідь визначити, як розподілятиметься майно у разі припинення шлюбу. Якщо ж таких домовленостей немає, окремо варто розібратися, що ділиться при розлученні та які правила поділу діють за законодавстом.

Що не можна прописати у шлюбному договорі

Навіть якщо подружжя може самостійно визначити багато умов, прописати у шлюбному договорі абсолютно все не можна. Насамперед він стосується майнових питань, а не особистих стосунків між чоловіком і дружиною.

Наприклад, у договорі не можна встановити, хто повинен готувати, прибирати, скільки часу проводити із сім’єю або як загалом має поводитися у шлюбі. Так само шлюбний договір не призначений для регулювання інтимних стосунків чи встановлення фінансового «покарання» за зраду.

Не можна за допомогою такого договору вирішити, з ким після розлучення проживатиме дитина, встановити порядок спілкування з нею або обмежити її законні права. Водночас майнові обов’язки батьків, наприклад участь у певних витратах на дитину, у договорі передбачати можна.

Ще одне важливе обмеження стосується балансу інтересів подружжя. Умови договору не повинні ставити одного з них у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Наприклад, умова, за якою після розлучення абсолютно все спільне майно без будь-якої компенсації залишається лише одному, може створювати серйозні юридичні ризики.

Також шлюбний договір не можна використовувати як документ для безпосередньої передачі у власність нерухомості або іншого майна, право на яке підлягає державній реєстрації. У договорі можна визначити режим такого майна та домовитися про певні майнові наслідки, але сам перехід права власності потребує окремого належного оформлення.

Чи можна шлюбним договором передати квартиру або будинок

Ні, безпосередньо передати квартиру або будинок у власність іншому з подружжя через шлюбний договір не можна.

У шлюбному договорі можна визначити, кому належить майно, який режим до нього застосовується, хто ним користується та як воно може бути поділене у майбутньому. Але сам шлюбний договір не замінює документ, за яким право власності на нерухомість переходить від однієї особи до іншої.

Наприклад, якщо квартира належить чоловікові, не можна просто записати у шлюбному договорі, що з моменту його підписання власницею квартири стає дружина. Для фактичного переходу права власності потрібен окремий правочин та державна реєстрація права власності у встановленому законом порядку.

Тому в шлюбному договорі важливо розрізняти дві речі: домовитися про режим і порядок користування майном можна, а оформити ним безпосередню передачу права власності на нерухомість не можна.

Шлюбний договір і договір про поділ майна — у чому різниця 

Шлюбний договір і договір про поділ майна часто плутають, але це різні документи.

Шлюбний договір дозволяє подружжю заздалегідь встановити майнові правила. У ньому можна визначити режим майна, порядок користування житлом, участь у сімейних витратах, умови утримання та інші майнові питання. Тобто він може регулювати не тільки те майно, яке вже є, а й майнові відносини подружжя на майбутнє.

Договір про поділ майна має більш конкретну мету. Він використовується, коли подружжя хоче поділити майно, яке вже належить їм на праві спільної власності, та визначити, що саме після поділу належатиме кожному.

Тому вибір документа залежить від ситуації. Якщо потрібно встановити майнові правила на майбутнє, доречним може бути шлюбний договір. Якщо ж потрібно розподілити вже набуте спільне майно, детальніше про цей механізм можна прочитати у матеріалі «Договір про поділ майна подружжя».

Зразок шлюбного договору 

Нижче наводимо орієнтовний зразок шлюбного договору, щоб на практиці показати, як може виглядати такий документ і які питання в ньому можна врегулювати.

Дуже важливо розуміти, що це інформаційний шаблон, а не готовий договір для підписання. Універсального шлюбного договору, який однаково підійде кожній парі, немає. У когось є нерухомість, у когось кредити чи власний бізнес, діти, майно за кордоном або інші обставини, які потрібно врахувати.

ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР

м. [місто]                                                               [дата]

[ПІБ Сторони 1], [реквізити], надалі — «Сторона 1», та [ПІБ Сторони 2], [реквізити], надалі — «Сторона 2», які [подали заяву про державну реєстрацію шлюбу / перебувають у зареєстрованому шлюбі, актовий запис № ___ від ___], уклали цей договір про таке:

1. Предмет договору
   1.1. Договір визначає майнові права та обов’язки сторін під час шлюбу та, у передбачених ним випадках, після припинення шлюбу.
   1.2. Договір не регулює особисті немайнові відносини сторін і не зменшує прав дитини, встановлених законом.
2. Майно, набуте до шлюбу
   2.1. Майно, яке належало кожній стороні до реєстрації шлюбу, залишається її особистою приватною власністю.
   2.2. Перелік значного майна сторін може бути наведений у додатку до договору.
3. Майно, набуте під час шлюбу
   3.1. Майно, придбане за спільні кошти сторін, є їхньою спільною частковою власністю у частках [1/2 та 1/2 / інші узгоджені частки].
   3.2. Майно, придбане однією стороною виключно за її особисті кошти, належить цій стороні за умови документального підтвердження джерела коштів.
   3.3. Майно, одержане у дар або в порядку спадкування, залишається особистою приватною власністю одержувача, якщо інше не встановлено законом.
4. Доходи, витрати та борги
   4.1. Сторони визначають порядок участі у витратах сім’ї: [опис].
   4.2. Зобов’язання за кредитом або позикою, укладеними однією стороною без письмової згоди другої та не використаними в інтересах сім’ї, у внутрішніх відносинах сторін виконує сторона, яка їх прийняла.
   4.3. Цей пункт не змінює прав банку, кредитора чи іншої третьої особи.
5. Бізнес і корпоративні права
   5.1. Корпоративні права, частки у статутному капіталі, доходи від підприємницької діяльності та пов’язані з ними зобов’язання регулюються так: [індивідуальні умови].
   5.2. Умови цього розділу мають враховувати законодавство про юридичних осіб та права третіх осіб.
6. Користування житлом
   6.1. Житло за адресою [адреса] належить [Стороні 1 / Стороні 2 / сторонам у частках].
   6.2. Порядок користування житлом під час шлюбу: [опис].
   6.3. Порядок користування після припинення шлюбу, строк звільнення та можлива компенсація визначаються так: [опис], без порушення прав дітей та інших осіб.
7. Порядок поділу майна
   7.1. У разі розірвання шлюбу майно розподіляється відповідно до встановленого цим договором режиму.
   7.2. Щодо конкретних об’єктів сторони домовилися: [майно — кому переходить / частки / компенсація].
   7.3. Перехід права власності на нерухомість або інше майно, що підлягає державній реєстрації, оформлюється окремим правочином у передбаченій законом формі.
8. Утримання одного з подружжя
   8.1. Сторони [встановлюють / не встановлюють] право на утримання на таких умовах: [підстави, розмір, строк, порядок індексації].
   8.2. Умови не можуть порушувати імперативні вимоги закону та права дитини.
9. Майнові обов’язки як батьків
   9.1. Сторони можуть визначити порядок участі у витратах на навчання, лікування, розвиток та інші потреби дітей: [опис].
   9.2. Цей договір не визначає особисті відносини з дитиною і не зменшує обсяг її законних прав.
10. Строк дії, зміна та припинення
    10.1. Якщо договір укладений нареченими, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу; якщо подружжям — у день нотаріального посвідчення.
    10.2. Договір діє [строк / без визначення загального строку], а положення [перелік] діють після припинення шлюбу.
    10.3. Зміни оформлюються за домовленістю подружжя та нотаріально посвідчуються. Одностороння зміна або відмова не допускається. Розірвання на вимогу однієї сторони здійснюється у випадках і порядку, встановлених законом.
11. Прикінцеві положення
    11.1. Сторони підтверджують, що зміст договору їм зрозумілий, волевиявлення є вільним, а умови не ставлять жодну зі сторін у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
    11.2. Договір складено у [кількість] примірниках, що мають однакову юридичну силу.
    
    Підпис Сторони 1: ____________        Підпис Сторони 2: ____________
    
    Посвідчувальний напис нотаріуса.

Типові помилки при складанні

Навіть якщо подружжя вже домовилося про основні умови, важливо правильно перенести їх у текст договору. Ось кілька помилок, яких краще уникати:

1. Копіювання готового шаблону з інтернету. Чужий договір може просто не відповідати вашій ситуації, майну та домовленостям.
2. Нечіткий опис майна. Якщо незрозуміло, про яку саме квартиру, автомобіль, бізнес чи інше майно йдеться, у майбутньому це може стати причиною спору.
3. Суперечливі умови. Один пункт договору не повинен суперечити іншому або допускати кілька різних тлумачень.
4. Спроба передати нерухомість самим договором. Шлюбний договір не замінює окремий правочин, необхідний для переходу права власності на нерухомість.
5. Явно односторонні умови. Не варто будувати договір за принципом «одному все, іншому нічого». Особливо ризикованими є умови, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
6. Ігнорування кредиторів і прав дитини. Домовленості подружжя щодо боргів не повинні ігнорувати права третіх осіб, а умови договору не можуть зменшувати права дитини.
7. Відсутність механізму компенсації. Якщо передбачається, що певне майно залишиться одному з подружжя, варто чітко визначити, чи отримує інший компенсацію, у якому розмірі та як вона виплачується.
8. Використання застарілого зразка. Законодавство та практика його застосування можуть змінюватися, тому навіть хороший старий шаблон варто перевірити перед використанням.

Чим конкретніше прописані умови та можливі життєві ситуації, тим менше простору залишається для різного тлумачення договору в майбутньому.

Як змінити, відмовитися або розірвати шлюбний договір

Плани у житті можуть змінюватися, тому умови шлюбного договору не обов’язково залишаються незмінними назавжди. Але просто переписати або скасувати його за бажанням одного з подружжя не можна.

Змінити договір можна за спільною згодою чоловіка та дружини. Нові домовленості потрібно оформити належним чином та нотаріально посвідчити. Одностороння зміна умов не допускається. Водночас у передбачених законом випадках зміни можуть бути внесені за рішенням суду на вимогу одного з подружжя.

Відмовитися від шлюбного договору подружжя також може спільно. Тобто один із подружжя не може просто повідомити іншого, що договір для нього більше не діє.

Інша ситуація, коли один із подружжя хоче розірвати договір, а другий проти. У такому випадку можна звернутися до суду. Суд може розірвати шлюбний договір за наявності підстав, передбачених законом, зокрема якщо цього вимагають обставини, що мають істотне значення, або неможливість виконання договору.

Тому зміна, відмова та розірвання шлюбного договору це різні процедури, і для кожної з них закон передбачає свій порядок.

Коли шлюбний договір можуть визнати недійсним

Шлюбний договір можна оскаржити в суді, але для цього недостатньо просто передумати або вирішити, що його умови стали невигідними. Стаття 103 Сімейного кодексу України передбачає, що договір може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, установлених Цивільним кодексом України.

Підставою для цього можуть бути порушення вимог до форми договору або проблеми з волевиявленням сторони, наприклад, якщо людина підписала його внаслідок обману, насильства чи істотної помилки. Значення також мають питання дієздатності особи на момент укладення договору.

Окремо оцінюється зміст самого документа. Шлюбний договір не може зменшувати встановлені законом права дитини або ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Ризики виникають і тоді, коли договір укладається лише формально або використовується для того, щоб приховати майно та уникнути виконання боргових зобов’язань. Верховний Суд часто розглядав ситуації, коли шлюбні договори оскаржували кредитори через те, що їхні умови фактично перешкоджали стягненню майна боржника.

Що враховують суди

1. Невигідна умова ще не означає автоматичну недійсність договору. Якщо один із подружжя стверджує, що договір поставив його у надзвичайно невигідне матеріальне становище, це потрібно довести в суді.
2. Важливими є обставини саме на момент укладення договору. Суд оцінює, чи існували підстави для його недійсності тоді, коли сторони його укладали, а не лише те, як змінилася їхня ситуація через декілька років.
3. Шлюбний договір не можна використовувати на шкоду кредиторам. Якщо його уклали для того, щоб вивести майно з-під можливого стягнення або фактично уникнути повернення боргу, такий договір може бути оскаржений.

Скільки коштує шлюбний договір

Єдиної фіксованої вартості шлюбного договору немає. Ціна залежить від того, наскільки складними будуть його умови, скільки майна та фінансових зобов’язань потрібно врахувати, а також від регіону та обраного нотаріуса.

Зазвичай витрати можуть складатися з підготовки індивідуального тексту договору та його нотаріального посвідчення. Якщо у подружжя є кілька об’єктів нерухомості, кредити, бізнес або потрібно детально прописати порядок поділу майна, підготовка документа може коштувати дорожче.

Тому актуальну вартість краще уточнювати безпосередньо перед оформленням у нотаріуса та, за потреби, у юриста, який готуватиме або перевірятиме текст договору.

Коли потрібна допомога сімейного адвоката

Якщо майнові відносини подружжя досить прості, частину умов можна попередньо обговорити самостійно. Але чим більше майна та фінансових зобов’язань, тим важливіше перевірити, які наслідки матиме кожен пункт договору.

Допомога сімейного адвоката особливо доречна, якщо у подружжя є нерухомість, власний бізнес, корпоративні права, кредити або майно за кордоном. Так само варто звернутися за юридичною допомогою, якщо майнове становище сторін суттєво відрізняється або договір містить складні умови щодо утримання одного з подружжя.

Адвокат може допомогти оцінити можливі ризики, правильно сформулювати домовленості та перевірити, чи не суперечать окремі положення закону та чи не створюють очевидного дисбалансу для однієї зі сторін. Після цього погоджений текст можна подавати для нотаріального посвідчення.

Висновок 

Шлюбний договір допомагає подружжю заздалегідь домовитися про майно, гроші та інші фінансові питання. Головне, щоб його умови були зрозумілими для обох, не порушували закон і не ставили когось із подружжя у явно невигідне становище. Сам договір обов’язково потрібно нотаріально посвідчити.

Зразок, наведений у цій статті, можна використати як основу, щоб зрозуміти структуру документа та продумати власні умови. Але просто скопіювати його недостатньо, адже у кожної сім’ї своє майно, кредити, доходи та домовленості. Тому перед підписанням договір варто підлаштувати саме під свою ситуацію.